24.02.2015

«Україна буде використовувати польський досвід декомунізації та інтеграції суспільства»

Україна буде використовувати польський досвід декомунізації та інтеграції суспільства. Про це Віце-прем’єр-міністр – Міністр культури України заявив в інтерв’ю Польській агенції преси (РАР), яку цитує «Газета Виборча». Оригінальну версію інтерв’ю, оприлюдненого напередодні робочого візиту В’ячеслава Кириленка до Польщі 23-24 лютого, можна переглянути за цим посиланням: http://wyborcza.pl/1,91446,17466926,Ukraina_Minister_kultury__Kijow_chce_korzystac_z_polskich.html

Переклад надаємо тут:

PAP: Україна протягом року живе у великому напруженні, яке триває з протестів на Майдані, і на фоні поточних подій на сході країни, де регулярно проводиться боротьба з сепаратистами. У цих умовах, українці мають час думати про культуру?

В'ячеслав Кириленко: Ми не можемо мати справу з культурою сьогодні, не беручи до уваги, що в моїй країні ведеться війна. Практично всі дії, які здійснюються мною на посаді, пов'язані з потребами фронту і солдатів. Разом з волонтерами ми проводимо проект «Зброя культури», суть якого полягає в візитах митців на військові бази. Ми добираємося до лікарень, де поранені проходять лікування. Ми запрошуємо солдатів театри і на концерти. Будь-які традиційні види діяльності, виставки, фестивалі, відходять  на другий план. А на першому - те, що пов'язано з просуванням бойового духу, реабілітації військових і допомогою у їх соціальної адаптації після повернення додому.

PAP: У своїх виступах ви часто говорите про необхідність декомунізації суспільства. Польський досвід в цій області може бути використаний в Україні?

У Польщі закон про люстрацію був прийнятий давно. З нами це сталося тільки в кінці минулого року. Ми прагнемо де-совєтизації громадського простору, яка почалася в грудні 2014 року, Коли в Києві повалений пам'ятник Леніну. В Україні почався «ленінопад», який триває і донині. Поляки, які очистилися від цього набагато раніше, можуть зараз подбати про розвиток своєї економіки, яка приносить видимі результати; Польща зараз є визнаним лідером у Східній Європі. З символами радянської епохи сьогодні асоціюється та ж російська політика. Після останньої революції гідності, в результаті агресії проти нашої країни, українці, нарешті, зрозуміти, що небезпеки російського імперіалізму сьогодні живі.

PAP: Один з величезних проблем України, яка бореться сьогодні з Росією, -  вплив Росії в культурі та ЗМІ. Влада Києва намагається боротися з його розширенням? Як?

Ми боремося з цим, але боротьба почалася занадто пізно. Ми вирішили відключити найбільш агресивні російські телеканали, відбираємо ліцензії на мовлення фільмів що просувають російський імперіалізм і мілітаризм. Не вирішена проблема «жовтої» російської літератури, якою затоплений наш ринок, і яка також часто є інструментом пропаганди. Це не стосується, наприклад, наукової літератури, але те, що продається на наших базарах, за своїм змістом часто є антиукраїнським і антиєвропейським.

PAP: Це не означає, однак, що Україна повністю відрізана від російської культури, яка тут дуже міцно вкоренилася?

Ми повинні відокремити російську культуру від російського імперіалізму. Ми завжди були в змозі зробити це. Ми поважаємо творців російської культури, російська культура і російська мова присутні в Україні. У Києві працює і фінансується російський драматичний театр, у нас є російські музеї. Під час Революції гідності вони були захищені самообороною Майдану. Під час революції в Києві не було жодної антиросійської акції.

PAP: З одного боку, Україна межує з Росією, з іншого боку, її сусідом є Польща. Яка роль польської культури у вашій країні?

Величезна. Це можна побачити в основному в Західній Україні, де історія наших народів переплітається і взаємно доповнюється найбільше. Це можна побачити по тамтешніх пам'ятниках і по кількості поляків, які відвідують цей регіон. Ми здійснюємо спільні проекти з поляками і разом працюємо, щоб захистити культурну спадщину. У Львові стоять пліч-о-пліч пам'ятники Міцкевичу та Шевченку. Поділяємо загальну боротьбу за інтелектуальну свободу, до якої ми йшли часто по-різному, тому що в Україні часто доводилося мати справу з так званим внутрішнім опором. На жаль, ще є відгомони Переяславської угоди 1654 року, багато українців досі вважали, що так звані «брати» з Росії захищатимуть нас. Ці «брати» сьогодні, не соромляться стріляти в нас.

PAP: Ви не можете приховати, однак, що в Україні є дві тенденції: прозахідна і просхідна. Як ви справляєтеся з інтеграцією суспільства?

Акцент на терпимості. В Україні народжується нова ідентичність. Дійсно, до Революції гідності Україна була розділена на так звану «українську» та «неукраїнську». Поляки такої проблеми ніколи не мали. Але Майдан об’єднав всіх нас в один революційний  котел. На ньому стояли як українські так і російськомовні громадяни. В даний час питання мови та історії не ставляться так різко, як це було раніше. Але це повільний процес. Хоча на Майдані стояла і не вся країна, сьогодні всі українці спільно обороняються проти агресії. В даний час критерій один: чи підтримуєш ти європейську Україну? Якщо це так, то працюй на її розвиток.

PAP: Ви говорите про необхідність реформувати фінансування української культури. Польський досвід можуть бути корисним в цій галузі?

Так, ми хочемо прищепити його на нашій землі. Зокрема, у кінематографі. Я говорив про це останнім часом з Кшиштофом Зануссі. Ми хотіли б представити аналогічні правила для фінансування кіновиробництва. Це необхідно для того, щоб витиснути з ринку російське кіно. Відомо, однак, що ми самі виробляємо недостатньо. А Польща виробляє багато сералів, які є привабливими для української аудиторії. Ми хочемо купляти польські фільми, і ми будемо це робити.