31.03.2015

Реформа освіти є одним із ключових інструментів довгострокових змін, надзвичайно важливих для нашої країни. Головним реформатором, за посадою, виступає міністр освіти і науки України Сергій Квіт. В інтерв'ю РБК-Україна міністр розповів про необхідність прийняття закону про освіту, скорочення кількості ВНЗ та створення Національної агенції із забезпечення якості вищої освіти.

"Для того, щоб реформувати освіту в Україні, неможливо придумати якусь одну оригінальну ідею, яка все змінить", - говорить Сергій Квіт.

РБК-Україна: Нещодавно ви анонсували скорочення кількості вищих навчальних закладів з 802 до 317, починаючи з літа. При цьому Міносвіти запевнило, що за усіма викладачами та студентами будуть збережені їхні місця. Яким чином ви збираєтесь забезпечити збереження викладацьких та студентських місць, і чи не збільшить це навантаження на ті виші, які залишаться?

Сергій Квіт: Кількість ВНЗ уже зменшилася до 317 - це зробив сам закон ("Про вищу освіту", - РБК-Україна). Він відокремив університетську освіту від тієї, що надається у коледжах і технікумах, що раніше трактувалися як вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації. Вони мають іншу нішу, працюючи безпосередньо з ринком праці, тоді як університети пов'язані з науковими дослідженнями.

Освіта, що її надають коледжі і технікуми, раніше відносилася до середньої спеціальної освіти, іноді її називають неповною вищою. Смисл не в назві, а в змісті, який ми в неї вкладаємо. З одного боку, це не університети, з іншого - знаходить своє місце професійно-технічна освіта. Якщо технікуми готують техніка і прораба, професійно-технічні училища - кваліфікованого робітника певного розряду. Разом ця не-університеська (професійна) освіта має величезні перспективи, у т.ч. стосовно збільшення робочих місць і рівня заробітної платні.

Деякі технікуми і коледжі стали частиною університетів, увійшли в їхню структуру, і фактично займаються профорієнтацією для університетів. Зараз вони ще мають час визначитися, чи залишитися у структурі університетів, чи співпрацювати з ринком праці. Заклади професійної освіти разом складають велику мережу (близько 1300 закладів), яка створювалася переважно в радянські часи.

Їхня оптимізація не передбачає зумисного скорочення за статистичним принципом. Міністерство запроваджує дві новації в рамках загальної концепції децентралізації. Перша - організація багатопрофільних регіональних центрів професійної освіти, які можуть об'єднувати будь-яку кількість невеликих закладів професійної освіти. Їх може бути лише кілька десятків на всю Україну.

Друга - створення обласних рад стейкхолдерів (представників самих закладів освіти, місцевої влади, бізнесу, державних підприємств), які прийматимуть всі необхідні рішення з питань розвитку цих регіональних центрів, запровадження нових професій тощо. Для рівня технікумів і коледжів важливо додати представників від працедавців з їхніх галузей на загальнонаціональному рівні.

До кінця цього навчального року ми позбавимо ліцензій ще кілька десятків вищих навчальних закладів, які неспроможні надавати якісну освіту. У багатьох нічого немає, окрім назви. Ніяких проблем з переведення студентів не буде, оскільки ліцензованого обсягу в інших українських ВНЗ цілком достатньо для того, щоб безболісно перевести всіх студентів. А викладачі, головним чином, оформлені там не на повну ставку. Я прогнозую, що до літа в нас залишиться 260-270 ВНЗ.

РБК-Україна: За якими критеріями будуть відбиратися такі ВНЗ? Чи плануєте ви спеціальну атестацію?

Сергій Квіт: Ні, не плануємо. Насамперед, ми зробили перелік навчальних закладів, які мають менше 200 студентів, і попросили пояснити, як вони виживають з економічної точки зору, наймаючи викладачів, обслуговуючи матеріально-технічну базу, комунальні послуги, університетські зобов'язання за угодами та ін.І деякі (ВНЗ, - РБК-Україна) пояснили. Для прикладу, на сайті одного невеликого, але якісного ВНЗ в Одесі була подана некоректна інформація про структуру закладу. Тому Міністерство вимагало від нього виправити неточності, надати всю офіційну інформацію і після цього підтвердило, що не має до університету ніяких претензій.

Також до цього переліку спочатку потрапило кілька бізнес-шкіл. Але ці заклади мають не лише студентів, які зареєстровані в ЄДБО (Єдина державна база з питань освіти, - РБК-Україна) і одержують державний диплом, але й слухачів, що платять лише за окремі навчальні модулі. Вони одержують не диплом, а сертифікат, але це також фактично студенти, вони платять за навчання значні кошти, і це дає можливість нормально розвиватися закладам такого типу.

Були й такі (ВНЗ, РБК-Україна), що взагалі не з'явилися "на горизонті", хоча усі про це говорили, і вся преса про це писала. Були деякі ВНЗ, які не змогли нічого пояснити, а деякі навіть не збиралися цього робити.

Кількість ВНЗ й надалі буде скорочуватись. Але критерії якості, яким мають відповідати університети, вже буде висувати Національна агенція з забезпечення якості вищої освіти. Вона запрацює у цьому році. Це - новий незалежний орган, в якому взагалі не буде представників Міністерства, тобто держави. Всі члени обиратимуться за квотним принципом - від державних, комунальних і приватних ВНЗ, від студентів, Національної та галузевих академії наук, працедавців.

РБК-Україна: Зважаючи на складну економічну ситуацію в країні та відповідно до вимог МВФ, в українських ВНЗ і надалі скорочуватиметься кількість бюджетних місць. Яких спеціальностей це торкнеться передусім? Чи є спеціальності, на які державне замовлення скорочувати не будуть?

Сергій Квіт: Це не торкнеться конкретних спеціальностей. Ми досі не вийшли з демографічного провалу. Лише на демографічних втратах щороку у нас використовується не все державне замовлення на підготовку фахівців.

Те зменшення держзамовлення, яке ми передбачили цього року, буде приблизно таким, як і демографічні втрати. Тому я сподіваюся, що суттєвого зменшення не буде, якщо чогось надзвичайного не трапиться, бо в Україні залишається значною мірою непередбачувана ситуація через війну.

РБК-Україна: Ви неодноразово заявляли про те, що бізнес має брати участь у формуванні та фінансуванні навчальних програм. Чи є вже компанії, які готові інвестувати у підготовку фахівців у вітчизняних ВНЗ?

Сергій Квіт: Звичайно є приклади. Ми кілька років тому заснували міжкорпоративний університет, куди з боку ВНЗ увійшли такі університети, як Національний університет ім. Тараса Шевченка, Київська політехніка, Києво-Могилянська академія, Університет економіки і права "КРОК". З боку бізнесу був представлений цілий ряд великих корпорацій і компаній. І така взаємодія виявилась успішною.

Є багато прикладів, коли ІТ-компанії заходять в аудиторії, співпрацюючи з університетами, пропонують своїх викладачів, нові спеціальні курси, що більш орієнтовані на потреби ринку праці.

Також ми нещодавно заснували дуже хороший проект, пов'язаний з випічкою хліба. Одна велика українська корпорація навіть побудувала приміщення, де може проходити частина навчального процесу для студентів ВНЗ, які готують фахівців для хлібопекарської галузі. Звичайно, таких прикладів поки недостатньо, але їх стає все більше.

Думаю, коли запрацює Національна агенція з оцінювання якості вищої освіти (а там будуть чотири представники від працедавців, чого раніше не було), вона буде впливати на процеси ліцензування та акредитації, брати участь у формуванні змісту освіти, - співпраця університетів з ринком праці буде все тісніша.

РБК-Україна: Коли може бути прийнятий закон "Про професійну освіту"?

Сергій Квіт: Всі наші закони, присвячені освіті і науці, будуть внесені і, сподіваюся, прийняті до літа. Зараз ми над цим активно працюємо. Минулого року, нагадаю, був прийнятий закон "Про вищу освіту".

Новий закон "Про професійну освіту" може бути прийнятий лише після базового рамкового закону "Про освіту". Ми вже внесли на погодження уряду законопроект, що стосується внесення змін і доповнень до кількох діючих законів, присвячених професійній освіті. В них фігурують згадані мною ради стейкхолдерів і багатопрофільні регіональні центри професійної освіти.

РБК-Україна: Які ключові зміни передбачає закон "Про освіту"?

Сергій Квіт: Головне - це створення цілісної картини. Мова йтиме про всі рівні освіти: дошкільну, позашкільну, середню, вищу, освіту впродовж життя, включно з підвищенням кваліфікації і перекваліфікацією. Але це не так просто зробити.

Для того, щоб реформувати освіту в Україні, неможливо придумати якусь одну оригінальну ідею, яка все змінить. У нас вже є хороший закон про вищу освіту. Але одна справа - напружитися і проголосувати за нього один раз, а інша справа - імплементувати, тобто, змінити академічну культуру, спосіб професійного життя. Щоправда, фактично ми почали працювати над ним з 2005 року.

Якщо університети значною мірою самі можуть давати собі раду, якщо закладам професійної освіти багато в чому можуть допомогти індустрія та місцева влада, то реформування середньої освіти неможливе без системних змін в економіці та реального збільшення фінансування, розвитку місцевої інфраструктури, транспорту.

Наприклад, нам обов'язково треба запроваджувати 12-річну школу. Сам факт, що наш парламент за це проголосує, також нічого не вирішує. Потрібно якісно зміцнити матеріально-технічну базу, підвищити оплату праці вчителів, реформувати мережу шкіл, підвищити стандарти якості середньої освіти. Одними грошима нічого не зміниш. Так само, і без грошей нічого не зробиш. Освітні реформи є важливим індикатором всіх інших системних реформ у державі.

Спілкувалась Юлія Молочко