23.04.2015

Що нам відкриє «Горизонт»

Віднедавна двері в Європу для наших науковців широко відчинені: 20 березня Україна стала повноправним членом європейського дослідницького простору, підписавши угоду про участь у рамковій програмі з наукових досліджень та інновацій ЄС «Горизонт-2020». Попередній переговорний процес був нелегким. Часто не стільки через позицію ЄС, скільки через нерозуміння українських міністерств. Однак відтепер Україна може використовувати всі фінансові можливості «Горизонту», а фонд програми становить 80 мільярдів євро, розробляти власні проектні пропозиції, формувати наукові консорціуми та отримувати фінансування як координатори проектів.

За 20 років наша наука лишалася осторонь світових тенденцій у цій сфері, так і не інтегрувавшись до міжнародної наукової спільноти. Саме приєднання до «Горизонту-2020» — реальна перспектива для українських науковців, університетів, науково-дослідних установ долучитися до спільних європейських досліджень і подолати ізоляцію. До того ж умови нашої участі в програмі безпрецедентні: знижка для України (кожен учасник «Горизонту» сплачує певну суму внеску) становить 95%. Понад те: половину решти суми європейська сторона пообіцяла повернути за програмами міжнародної технічної допомоги.

Про те, як реалізовуватиметься програма в Україні, розмова «УК» з першим заступником міністра освіти і науки Інною СОВСУН та керівником департаменту міжнародної співпраці МОН Анною НОВОСАД.

— Шановні співрозмовниці, і раніше в українських науковців, хоч і вужчий, але був доступ до грантів ЄС. Чому важливе саме асоційоване членство?

ІС: Відтепер наші університети та наукові установи можуть бути керівниками проектів, впливати на політику програми, формувати її так, щоб враховувати інтереси нашої наукової спільноти. Раніше такого не було.

У структурі програми є 15 комітетів, до яких тепер входитиме й Україна. Наші спостерігачі матимуть право висловлювати свою позицію, переконувати — це те, чого раніше також не було.

Якщо говорити про перспективу подальшого членства в ЄС, то цього треба вчитися вже зараз. І саме науковці будуть серед перших, хто опановуватиме цю науку та знатиме, як працює ЄС зсередини. Тому під час переговорів ми наголошували й на тому, щоб після підписання провести відповідні тренінги. Це величезний інституційний виклик.

АН: Нині найбільша проблема — знайти людей із відповідним досвідом та вільною англійською, хто зможе представити Україну в цих комітетах. Незабаром оголосимо відкритий конкурс. Переможці вже у травні поїдуть у Брюссель на навчання.

— Наскільки наші науковці готові до реальних кроків, щоб долучитися до європейських досліджень?

ІС: У нас є частина спільноти, котра дуже активна й давно готова до цього. Передусім тому, що в людей просто не лишалося вибору в умовах критичного недофінансування науки. Науковці, які володіли іноземними мовами, виробляли продукти, цікаві закордонній аудиторії, навчилися працювати з грантами. Зрештою, ми входимо до десятки країн за межами Євросоюзу, які отримали найбільшу кількість грантів за Сьомою рамковою програмою ЄС з досліджень.

Водночас є багато науковців, які не знають, як працювати в таких умовах. Через кілька днів після підписання угоди я написала у Фейсбуці стосовно того, які є питання стосовно «Горизонту», щоб потім на сайті МОН опублікувати відповіді на найтиповіші. Серед інших було і прохання щодо перекладу основних документів програми українською. Це неприйнятно. І вкотре доводить, що знання іноземної мови — вкрай необхідне. Але це не означає, що ця частина спільноти залишиться за межами процесу. Просто треба попрацювати над тим, щоб допомогти їм.

Один із викликів — адміністративний: у багатьох країнах створюють окремі агенції для того, щоб курирувати роботу в «Горизонті-2020», поширювати інформацію, допомагати з поданням аплікації до проектів. Це треба робити, якщо ми хочемо максимального залучення українських установ до проектів. Але наша інституційна спроможність дуже обмежена. Скажімо, у Молдові, яка набагато менша за Україну, 10 чоловік займаються тільки «Горизонтом». А в нашому відділі науково-технічної співпраці — усього п’ятеро осіб, і «Горизонт» для них — лише одне із завдань. Тому треба орієнтуватися на національні контакті пункти.

АН: 38 пунктів, які надаватимуть інформаційні послуги та допомагатимуть з поданням документів, уже створено при університетах та установах НАН як автономні структури. А курируватиме їх Міносвіти.

ІС: Вони можуть діяти й при бізнес-асоціаціях. Бо в «Горизонті» йдеться не лише про університетську науку, а й про бізнес, переважно середній. Це дуже важливо. Якщо бізнес хоче випускати інноваційний продукт, то ця програма для них. Тому плануємо провести інформаційну кампанію і для бізнес-середовища, виявлятимемо тих, хто орієнтований на інновації. Для ЄС нині важливе питання активізації економіки, тому «Горизонт» спрямований не стільки на розвиток фундаментальних наук, скільки на інновації.

Мій знайомий фізик із Лундського університету розповідає, що у Швеції після відповідного моніторингу дійшли висновку, що поряд із якісними фундаментальними розробками справа із впровадженням бізнес-ідей просувається незадовільно. Це загальноєвропейська проблема. На відміну від американців, у яких впровадження наукових ідей у бізнес працює дуже добре.

Так само важливо це й для України. Ми не можемо далі лишатися сировинною країною, особливо якщо говорити про перспективу євроінтеграції.

— Скільки може тривати процес імплементації угоди?

ІС: Насамперед це залежить від ратифікації її в парламенті. Сподіваюся, до кінця весни Верховна Рада зробить це. Оскільки це міжурядова угода, то за її підготовку відповідає МЗС.

— Робота в «Горизонті» командна. Які механізми пошуку партнерів?

ІС: Нещодавно експерт групи ЄК з підтримки України Хосе Роман Леон Лора розповів нам, що шукають дуже просто — через Google. Тому важливо, щоб наші університети мали англійськомовні сайти з переліком потенційних тем, за якими вони можуть співпрацювати. Наші партнери з Європи кажуть, що після підписання угоди до них стали звертатися з проханням допомогти знайти контакти в Україні. Там розуміють: з огляду на політичну ситуацію в аплікацій, у яких братиме участь Україна, шанси виграти будуть більшими. Тому європейські університети зацікавлені залучати українських партнерів. На це треба зважати.

— Коли очікувати на перші проекти в межах «Горизонту»?

АН: Вони вже починають працювати. Навіть до ратифікації угоди в українців є змога формувати консорціуми як лідери проектів. Але лише після її узаконення матимемо право брати участь в установчих органах. Досвід минулих років дає надію з оптимізмом дивитись на майбутню співпрацю українських науковців у межах цієї програми. Україна брала активну участь у Сьомій рамковій програмі ЄС з досліджень та технологічного розвитку, яка передувала «Горизонту-2020», а також протягом першого року функціонування програми — як третя країна.

Серед країн Східного партнерства ми посіли перше місце як за кількістю поданих, так і за кількістю підтриманих пропозицій у межах Сьомої рамкової програми. Найуспішнішими були заявки за такими напрямами, як Програма Марії Кюрі (підтримує окремих науковців), довкілля, продукти харчування, сільське та рибне господарство, біотехнології та транспорт. Загальний обсяг фінансування, що ЄС надав на спільні з українськими науковцями проекти, становив 26 509 275 євро. Уже як асоційований член «Горизонту-2020» розраховуємо, що підтримка буде ще більшою.

Тетяна МОІСЕЄВА

«Урядовий кур’єр»