15.06.2015

Інтерв’ю Прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка "5-му каналу"

Ведуча: У Вас був дуже насичений тиждень, в першу чергу через візит у Сполучені Штати. І цей візит так само був дуже насиченим як з точки зору зустрічей, так і з точки зору месиджів.

Давайте почнемо з військової складової. Для початку я хочу у Вас уточнити щодо рішення Палати представників Конгресу. Серед месиджів, які були від Вас за океаном, в тому числі було те, що постачання оборонної зброї Україні могло б спинити агресію Росії. Тим не менше у США оборонну зброю називають наступальною, а насичення регіону зброєю називають небезпекою. Як би Ви це прокоментували?

Арсеній Яценюк: Тоді треба розповісти про те, як взагалі працює ця машина щодо прийняття рішення про постачання зброї для України і які вірогідні варіанти того, чи отримає Україна летальну, як вона називається, зброю чи не отримає.

Рішення щодо надання зброї приймається Президентом Сполучених Штатів Америки. Конгрес може прийняти виключно рішення щодо того, щоб надати такі повноваження Президенту і визначити загальний обсяг коштів, який буде в бюджеті Сполучених Штатів Америки.

Бюджетний рік в Америці починається не так, як у нас, не 1 січня, а бюджетний рік починається 1 жовтня. І коли ми проїхалися по всьому Вашингтону, це Білий дім, Міністр фінансів, Міністр економіки, Сенат, Конгрес, спікер Конгресу – не вистачає пальців, щоб все перерахувати, тому що за 48 годин це було 30 зустрічей разом з виступами і дискусіями з нашими американськими друзями.

Тобто, зараз Конгрес почав роботу по підготовці бюджету на наступний бюджетний рік, і в тому числі там будуть суми коштів, які виділяються для того, щоб допомагати Україні.

Тепер виникає питання по тому, що ми просимо і що ми можемо отримати. Ми просимо оборонювальну, а не наступальну зброю. І це є основна відмінність між тими тезами, які часто лунають навіть у наших європейських партнерів, і нашими. Ми кажемо: почекайте, ми заявили, що ми не збираємося виключно через військову операцію повертати назад Донецьк і Луганськ. Ми хочемо, щоби Росія виконала мінські домовленості, і там чітко передбачено, яким чином повернути Донецьк і Луганськ. І при цьому ми не забуваємо про Крим. Для того, щоби повернути Донецьк і Луганськ, росіяни повинні забратися з української території, вивести свою техніку. Ми повинні провести там чесні і прозорі вибори. І основне – ми повинні відновити контроль над українсько-російським державним кордоном. Все зрозуміло.

Але коли ми кажемо: дайте нам оборонювальну зброю, то ми пояснюємо це дуже просто. Ніякий "Мінськ" ніколи не буде виконаний в тому випадку, якщо українська армія буде слабка. Тоді контроль над кордоном буде там, де думає Путін. А Путін думає, щоб контролювати кордон на кордонах України і Європейського Союзу, от туди він хоче доїхати.

І наші європейські партнери повинні це усвідомити, що ми сьогодні захищаємо свою країну, але крім цього всього ми ще захищаємо Європейський Союз, ми захищаємо країни-члени НАТО і ми захищаємо взагалі вільний світ, якому Росія кинула рукавицю і сказала: ми тепер будемо назад повертатися до Радянського Союзу, і через російську армію, на яку потратили десятки мільйонів доларів, будемо загарбувати території. Це нічим не відрізняється від того, як починалася Друга світова війна.

І тут ще одну річ я вам скажу, щоб було зрозуміло. Білий дім має певні обмеження геополітичні в прийнятті цього рішення. Чому? Тому що Білий дім повинен утримувати альянс з усіма нашими європейськими партнерами також. Тобто, це формат G7, Великої сімки, і це формат трансатлантичної єдності між Сполученими Штатами і Європейським Союзом. Якщо хтось з країн-членів Європейського Союзу, в особливості з Великої сімки, відноситься не дуже позитивно до ідеї про постачання зброї Україні, то це безпосередньо також впливає на рішення Білого дому.

Я не хотів би вдаватися в деталі, хто не дуже позитивно відноситься до цього, але думаю, що наші західні партнери недооцінюють інколи загрози, які ідуть з Російської Федерації. І тут важливо часові рамки. Інколи буває надто пізно. Ми кажемо: так, ми вирішуємо цей конфлікт виключно дипломатичним шляхом. Тільки дипломати безсилі проти російських танків, проти російських ракет і проти 40-тисячної натренованої російської армії і армії російських терористів. Тобто, дипломатам треба допомогти. Допомогти, щоби Путін виконав мінські домовленості.

Ведуча: Щодо дипломатів і загроз світу. Окрім тих численних зустрічей, які у Вас були, так само була зустріч з Постійним представником Сполучених Штатів в Організації Об'єднаних Націй СамантоюПауер, таким значним союзником нашим на цьому майданчику переговорному. Як би Ви оцінили ті процеси, які зараз відбуваються в ООН? Чи просувається якимсь чином ідея того, що Росія є стороною конфлікту?

Арсеній Яценюк: Ми з нею вперше познайомилися більше року тому, коли я виступав на Організації Об'єднаних Націй, на UN SecurityCouncil, це Рада безпеки Організації Об'єднаних Націй. Вона дуже талановита людина. Вона стоїть виключно на проукраїнських позиціях. І все, що наші партнери можуть зробити в Організації Об'єднаних Націй, вони роблять.

Але тут так само треба чесно говорити. На жаль, Організація Об'єднаних Націй позбавлена можливості реально вирішувати такі кризи, як в Україні. Принцип Ради безпеки ООН простий, як двері, - називається консенсус. Як ти можеш досягнути консенсусу, коли в тебе сторона конфлікту і агресор є постійним членом Ради безпеки ООН – це Російська Федерація? Як тільки будь-яка резолюція вноситься до Ради безпеки ООН, Росія її просто блокує. Я нагадаю, це було десятки разів.

Ведуча: Саме тому я і запитую, чи розглядається якийсь варіант зміни формату, з огляду на те, що дедалі більше стає доказів безпосередньої присутності Росії в цьому конфлікті?

Арсеній Яценюк: Сумнівів ні в кого немає про те, що в цьому конфлікті задіяна виключно Російська Федерація. Крім хіба що президента Путіна. Він всім розповідає ці казки. Все-таки негоже для глави такої великої держави - по території великої, а не по суті - казати на чорне біле, а на біле чорне.

Тому повертаючись до Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй повинна бути реформована. Вона не виконує зараз основної своєї функції – це захисту міжнародного права, прав і свобод, і боротьби з тими, хто захоплює чужі землі і хто порушує статут Організації Об'єднаних Націй, основоположні принципи. Тому, маючи сьогодні ту формулу по прийняттю рішень, де Росія може блокувати будь-які рішення, це означає, що там можна тільки поговорити в Раді безпеки ООН, можна потім вийти на прес-конференцію. Але ми попросили миротворців – миротворців немає.

Тут, саме в цьому кабінеті, отут, де ми зараз з вами сидимо, тут сидів БанКі-мун, Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй.Це було 8 травня. Ми домовилися про те, він був у Президента, він приїхав потім до мене, ми домовилися про те, що в Україні буде відкритий офіс підтримки Організації Об'єднаних Націй. Цей офіс повинен фактично під прапорами ООН допомогти імплементувати мінські угоди. І повинен стати ще одним, додатковим, я би сказав, таким захисним механізмом проти того, щоб Росія далі продовжувала свою військову агресію.

Що в результаті? До речі, це є в виключних повноваженнях персонально Генерального секретаря Ради безпеки ООН. Він відправляє повідомлення до Ради безпеки, там формальна процедура. Тобто, як такого формального рішення Ради безпеки не потрібно. До сьогоднішнього дня офісу підтримки так і немає.

Зараз розглядається питання, що є ОБСЄ, це Організація з безпеки і співробітництва в Європі, яка там зараз знаходиться у нас і контролює, а точніше визнає порушення Росією мінських домовленостей, щоби підсилити офіс ОБСЄ додатково людьми з Організації Об'єднаних Націй. Так, це добре, але це не вирішення питання. В світі іде глобальний конфлікт, в центрі Європи іде війна з Росією, і вся ця історія по нашому найбільш вагомому органу міжнародної співпраці, це Організація Об'єднаних Націй, зводиться до того, що зустрілися, поговорили і розійшлися.

Ведуча: Тобто, відкрите питання.

Арсеній Яценюк: Воно відкрите не тільки по Україні. Повертаючись до СамантиПауер і взагалі до ситуації, до Сполучених Штатів Америки, до поїздки у США. Що нам вдалося зробити?

Розумієте, в світі ж десятки конфліктів. Основне зараз, до чого привернута увага наших американських друзів і європейських, - це Сирія і Ірак, де АЙСІС, це радикальні терористи, представляють терористичну загрозу також для всього світу. Це Ємен, це Афганістан.

І коли з'являються нові події, і Україна стає ну не те щоби пасивною, а не так голосно про себе говорить, то вона пропадає з екранів. От і все. Вона пропадає з екранів телевізорів, вона пропадає з газетних шпальт.

Ведуча: Ви побачили такі процеси?

Арсеній Яценюк: Ви знаєте, цей процес був почався. Чому ще й було дуже важливо терміново летіти в США? Тому що у них маса своїх проблем. Так, як у нас в своїй країні маса проблем, і ми про себе думаємо, так, і це об'єктивно, що у них дуже багато проблем, і їм треба всім опікуватися. І те, що ми туди приїхали, наші американські друзі сприйняли просто на ура, тому що це і їм дало можливість знову завести всю американську машину. Тобто, завести Білий дім, завести Конгрес, завести Сенат на те, щоби знову поставити Україну в перший пріоритет і знову не тільки говорити. До речі, американці не говорять, американці роблять. Все, що в їхніх силах, вони допомагають.

Ведуча: Далі про наші проблеми поговоримо, зокрема, про економічні. Адже економічна складова теж була присутня в цьому візиті, і вона якраз виглядає успішнішою. Глава Міжнародного валютного фонду КрістінЛагардзаявила, що фонд продовжить співробітництво з Україною, Україна може розраховувати на ще один транш, який має відбутися вже в липні. Це буде 1,7 мільярда доларів. І вона сказала, що це відбудеться, навіть якщо не вдасться досягти домовленостей щодо реструктуризації боргів. Які ще можуть виникнути перепони до липня?

Арсеній Яценюк: Коли сам про себе починаєш говорити, це не дуже добре сприйняття. Тому я хотів би почати з того, яке сприйняття на Заході того, що відбувається в Україні. І тут треба говорити не емоціями, а виключно фактами.

Ми приїхали до Міністра фінансів Сполучених Штатів Америки ДжейкобаЛью. Після зустрічі Міністерство фінансів США видає свою заяву, де написано чітко: ми вважаємо, що в Україні проходять правильні реформи, і ми вітаємо ці реформи. Ми приїхали до Лагард, директор Міжнародного валютного фонду. Виходить заява: ми вважаємо, що в Україні проходять реформи не на папері, а на ділі, і ми вітаємо цей процес. Перший заступник директора МВФ – аналогічна історія, Україна йде правильним шляхом.

Коли я прочитав виступ директора Європейського банку реконструкції і розвитку Сума Чакрабарті, мені просто стало приємно за нашу країну. Я не пригадую за 23 роки жодних таких заяв вищого світового економічного істеблішменту і політичного по відношенню до України. Їх не було. Їх навіть у 2004 році не було.

Так всі, знаєте, дивилися, що з цього вийде. От вони чекали, ми підемо на жорсткі, радикальні реформи чи не підемо. Ми зробимо ті кроки, які не робилися 23 роки. При цьому, повертаючись до всіх цих реформ, ну, я ж то розумію наслідки цих реформ політичні. В першу чергу для себе і для окремих членів Кабінету Міністрів України. Але ти не можеш розмінюватися на ці політичні наслідки, тому що це вони сьогодні-завтра відбудуться. Ти повинен думати про те, що відбудеться через рік, через п’ять, через десять.

Якщо би ми почали робити все, що ми робимо сьогодні, 10 років тому, після Помаранчевої революції, ми би сьогодні змагалися з Польщею, хто сильніший. Ми втратили 10 років. І я не дам можливості ніяким популістам, в тому числі і з коаліції, збити нас з цього шляху.

Ведуча: Тоді я уточню. Тому що буквально не про роки йдеться, а про наступний сесійний тиждень. Ключовою умовою того, щоб ми отримали наступний транш від МВФ, є низка законів, які мають бути ухвалені. Вони стосуються і посилення незалежності Національного банку, і реформування енергоринку, і фінансового стану НАК «Нафтогаз України». Я запитаю у Вас так: Ви бачите консенсус у сесійній залі з цих законопроектів? І якщо цього консенсусу не буде, то через кого?

Арсеній Яценюк: Найскладніші законопроекти були прийняті на початку поточного року. Це і бюджет, це і пенсійне законодавство, це і податкове законодавство, це і бюджетна децентралізація. До речі, нагадаю, коли приймалися ці всі закони, крику було півроку тому. Всі були спеціалісти, в особливості в бюджетній децентралізації. Казали, що Уряд, що Прем'єр – це недолугі реформатори, які нічого не розуміються в бюджеті.

Вчора була Рада регіонального розвитку разом з Президентом. Вийшов голова Асоціації міст України, каже: дякую, що ви це зробили, бо у нас доходи місцевих бюджетів – плюс 37%. Тому що нарешті в країні почали думати не про те, скільки повноважень в цьому кріслі знаходиться, а як, навпаки, віддати повноваження, і права, і обов'язки вниз. Тому що централізація влади приводить в тому числі і до централізованої корупції, в тому числі і до централізованої безвідповідальності, в тому числі і до того, що люди нанизу не відчувають контакту з місцевою владою, а місцева влада показує пальцями на Київ. Нема чого показувати.

По законам, які Ви зазначили. Там немає жодних таких сенситивних або непопулярних законів. Там 2 закони, які стосуються підвищення незалежності Національного банку. Ми вже утрясли навіть текст. Третій закон, який стосується зняття мораторію на банкрутство підприємств, які заборгували перед, наприклад, НАК «Нафтогаз України». Це також треба робити. Тому там була певна політична дискусія. Я думаю, що ми ці 226 голосів обов’язково зберемо. В мене немає в цьому питанні сумнівів.

В чому в мене є сумніви? В мене є сумнів у тому, що це ж почнуться місцеві вибори. Вони вже в декого почалися. І оці любителі українського народу за те, щоби мати на 5 чи на 10 депутатів якоїсь там районної ради більше, почнуть розхитувати цю лодку. Розхитувати лодку, в тому числі і лодку необхідності реформ. А у наших західних партнерів є дуже чіткі часові рамки і дуже чіткий план, який вони відслідковують, ми його реалізовуємо чи ми його не реалізовуємо.

І тут, я думаю, що нам з Президентом треба дуже триматися купи, і з нашою коаліцією, для того щоб не дати нікому можливості використати цих півтора місяці виборчої кампанії в тому, щоби збити країну з того складного шляху, по якому ми йдемо. Але по єдино правильному шляху.

Так що це не останнє голосування в Парламенті. Завжди будемо знаходити більшість у Парламенті. І я дякую парламентській коаліції за те, що так, прийдемо, посваримося, навіть інколи таке буває, пообіцяють – потім здурять. Ну, нічого. Потім знову на другий раз зустрілися і все рівно проголосували.

Ведуча: Не одне голосування ще відбудеться і, напевно, не одна полеміка. Я згадую Вашу підкреслено дипломатичну полеміку з Юлію Тимошенко навколо тарифів. Але якщо серйозно, то тарифоутворення для громадян – питання болюче. Коли ми побачимо звіт міжнародних аудиторів, після чого відкрите обговорення того, як ці тарифи формувалися, за участі представників НАК «Нафтогаз», НКРЕ і т.д.? І друге питання. Якщо буде визнано, що ці тарифи необґрунтовані, хто і як понесе відповідальність?

Арсеній Яценюк: Я вам можу вже зараз сказати про те, що точно буде визнано, що тарифи необґрунтовані. В мене навіть немає жодного сумніву. Знаєте, чому? Буде визнано, що ці тарифи занижені. Ці тарифи не відповідають сьогоднішньому реальному ринковому рівню. І ми на це йшли свідомо.

Ведуча: Громадянам готуватися до ще страшніших цифр у платіжках?

Арсеній Яценюк: Я хочу нагадати про те, що взагалі ми повинні були підняти за один рік тарифи до ринкового рівня. Ми це розтягнули на три роки. Це перше. Друге. Ми передбачили соціальну норму - 200 кубічних метрів для громадян. Третє. Ми поетапно запроваджуємо нові тарифи. Четверте. Ми почали програму субсидій.

Знаєте, чому ми дійшли до цієї ситуації, в якій зараз знаходимося, по тарифам? Тому що 20 років ніхто не піднімав тарифи. А знаєте чому їх ніхто не піднімав? Це неправильно я сказав – не піднімав. Не так. 20 років ціна на енергетичні ресурси не відповідала ринковій ціні. Ну, ми ж бензин не дотуємо, правда? От на заправку приїжджаєш – ціна на заправці, вона є ринкова. І це ж не перший рік відбувається. Тобто, ми прийняли 15 років тому рішення про те, що скільки бензин коштує на біржі, стільки він коштує на заправці, є пряма прив'язка. Чим бензин відрізняється від газу? Це такий самий енергетичний продукт.

І так само я можу пройтися по іншим речам. По продуктам харчування, по всьому. Тобто, є ціна на товар, і ця ціна повинна платитися. Якщо товар коштує 100 доларів, а ти платиш за нього тільки 10 доларів, хтось доплачує 90. Логічно?

Ведуча: В такому разі громадянам, як мені здається, надзвичайно чітко, а, головне, авторитетними, достовірними структурами повинні пояснити природу формування саме таких тарифів. Саме тому і я запитую, коли міжнародні аудитори подадуть свій звіт?

Арсеній Яценюк: Зараз ми до цього дійдемо.

Ведуча: А пряме обговорення з усіма деталями, з усіма конкретними цифрами буде у відкритому доступі?

Арсеній Яценюк: Ще раз повертаючись, якщо товар коштує 100 доларів, а ми за нього платимо 10 доларів, хтось доплачує 90. Дійсно, хтось доплачував. Хто доплачував? Скажу вам, хто доплачував. Доплачував бюджет.

Тобто, ми збирали податки з людей, з бізнесу, з підприємців, кредитів набиралися, і в 2014 році з-за того, що 10 років нічого не робилося, ми продотували НАК «Нафтогаз України», просто йому дали гроші, і він пороздавав свої борги. Немало, небагато 10 мільярдів американських доларів. Вдумайтесь. 10 мільярдів доларів. Скільки на ці 10 мільярдів доларів можна було побудувати лікарень, шкіл, доріг, створити робочих місць? Скільки можна було зробити об'єктів енергоефективності, щоб зменшити споживання тепла, енергії, всього? Скільки можна було котелень переробити?

10 мільярдів доларів, це минулий рік. В цьому році ми скоротили цю цифру мінімум в п’ять разів. Тобто, було 10 мільярдів минулий рік. На цей рік ми очікуємо 1,5-2 мільярда, в залежності яка буде ситуація.

Повертаючись до питання тарифів. Ну, я ж розумів, що таке підняття тарифів. Так, я можу казати, що це не Прем'єр-міністр підписував це рішення. Але люди ж все рівно кажуть: це влада. А за економіку хто відповідальний? Йти їм розказуй про те, що це Національна комісія регулювання енергетики, що вона не має відношення до Уряду. Людям все рівно. Ти Прем'єр – ти за це все відповідай.

Я розумів, що підняття тарифів – це найбільш непопулярна політична річ. Але я так само розумію, що іншого шляху, ніж приведення тарифів до ринкової цифри, немає. Яку мету ми переслідуємо? Мета наступна – через 10 років Україна повинна стати повністю енергетично незалежною країною. Це завдання. І ми до цього завдання рухаємося і в тому числі через ринкові тарифи.

Тепер по аудиторам. От щоб там великі математики політичні не розповідали в Парламенті, ми звернулися до чотирьох найбільших світових аудиторських фірм. Вони напробоно, тобто безкоштовно сказали: ок, ми підтримуємо реформи в країні, ми дійсно хочемо подивитися, як ви формували ці тарифи. На наступний тиждень повинен бути репорт чотирьох аудиторських фірм. Я не знаю, що вони напишуть. Я вам просто сказав, що вважаю, що тарифи дійсно несправедливі, тому що вони не відповідають ринку, тому що вони занижені, по простій арифметиці.

Тобто, ми беремо зараз ціну на природний газ, ринок. Почому природний газ продається в Європі? Він продається в середньому по 250 доларів. Множимо його на курс національної грошової одиниці, добавляємо туди вартість транзиту, податок на додану вартість, і ми виходимо на цифру, яка вища, набагато вища, ніж та, яка сьогодні передбачена для соціальної норми 200 кубічних метрів для населення України.

Тепер яке я завдання бачу основне. Ще платіжки не прийшли, бо опалювальний сезон ще не почався. Платіжки прийдуть нові, коли почнеться новий опалювальний сезон. Платіжки прийшли тільки на споживання того газу, який побутовий у населення. А найбільші платежі, найбільші платіжки прийдуть, коли включиться опалювальний сезон.

І тут саме основне, це моя вимога до всієї центральної і регіональної влади, - субсидії.

Людина, яка не має чим заплатити, у якої низькі життєві стандарти, вона від держави отримає субсидію, в неї в житті нічого не має змінитися. Той, хто не має заплатити, за того заплатить держава. Саме тому ми пішли по шляху спрощення субсидій.

От недавно я зібрав нараду не з точки зору того, що мені папери принесли, як у нас все добре. А просто позустрічався з людьми, люди мені почали розказувати, як це реально відбувається, заповнення цих заяв. З'ясовується, по окремим областям зі 100% тільки 20% правильно заповнених заяв. І от вони мені розказують, чиновники, про те, що люди не розуміють, як заповнювати заяви. Кажу: дивіться, це ви не розумієте людей. Увага. Якщо у нас 80% людей неправильно заповнили заяву, значить, у вас неправильна заява. Посварилися там, погиркалися.

Ведуча: Ви не вважаєте це саботажем на місцях?

Арсеній Яценюк: Та ви знаєте. Слухайте, 20 років державна служба не мінялася. Наверху помінялася – нанизу лишилося все те саме. От чому у людей ще й відчуття таке, я розумію це відчуття незадоволення такого певного. Тому що вони по телевізору бачать одне: Президент розказує по телевізору, Прем'єр, спікер, начебто все хорошо. А нанизу воно зовсім по-іншому, бо нанизу залишилися ті самі. З тим самим менталітетом. Ті самі абсолютно заскорузлі чиновники, безвідповідальні, безтолкові, корумповані.

Чому провисає швидкість реформ у відчутті людей? Те, що ми робимо наверху, те розуміє МВФ, Білий дім і Канцлер Меркель. А те, що відчуває безпосередньо людина внизу, їм все рівно, які заяви зробили в Білому домі, це його щоденне життя, а він там бачить, що там нічого не помінялося. Там той самий начальник податкової, там той самий начальник міліції, там той самий з ЖЕК. Там залишилися ті самі "чудові люди", які тільки знищують будь-які шанси на те, щоби Україна рухалася вперед.

І тому це період трансформацій. Ти не можеш це зробити отак, воно так не робить. Навіть в нашому побутовому житті. Правда? В нашому побутовому житті для того, щоб зробити ремонт в хаті, прийдуть будівельники, скажуть, що будуть робити місяць, а будуть робити як мінімум рік. Правда ж?

Ведуча: Є завдання прискорити процеси через контроль.

Арсеній Яценюк: З дубиною. Абсолютно.

Ведуча: Яка дубина в такому разі?

Арсеній Яценюк: Або міняти будівельника. І те саме у нас відбувається на низових рівнях. Поетапна заміна державної служби. Вони неефективні, вони нездатні працювати.

Ведуча: Ті темпи, які зараз ми спостерігаємо в цій заміні, вони який відсоток потенціалу складають? Це 10%, що держава могла би зробити, 20%?

Арсеній Яценюк: Чому ми пішли по шляху децентралізації? За що я дуже вдячний Володимиру Борисовичу Гройсману, він тоді був Віце-прем'єр-міністром, - за те, що він почав цей процес децентралізації. Чому ми пішли цим шляхом? Для того, щоб віддати вниз повноваження, і для того, щоб віддати вниз можливість міняти людей і формувати хороші команди. Слухайте, у нього у Вінниці вийшло.У мене питання до інших мерів міст: а чого в інших не виходить? Знову пальцями показувати тільки на Київ? Вас вибирали люди, так працюйте, арбайтен.

Ведуча: Давайте до верхніх щаблів повернемося. Тому що ми почали говорити про тарифи і про газ. Я про главу «Нафтогазу».

Арсеній Яценюк: Я повернуся ще до питання по тарифам. Ми ще спростимо систему надання субсидій. Я думаю, що на наступному тижні я прийму ще одне рішення Уряду ще спростити максимально. От давати всім – потім розберемося.

Ведуча: Буде якась презентація?

Арсеній Яценюк: Ще буде простіше, я про це розкажу. Тому що для мене це саме основне зараз завдання. Те, що люди не сприймають підняття тарифів, - так це об'єктивно, я це розумію. Ну, який чоловік хоче платити більше? Де його найти? Якщо йому платять більше, то це да. Ну а так йому прийшла платіжка, він сидить і думає: йолки-палки, ну добре, от моя зарплата чи от моя пенсія, от скільки ми заробляємо, а от скільки мені прийшло платити. Мені немає чим платити. У людей страх з'явився.

І цей страх можна тільки одним – не словами. Рішення, субсидія, знай: якщо ти підпадаєш під субсидію, тобі держава заплатила. І по цьому я буду судити і обласні адміністрації, і районні адміністрації, і Міністерство соціальної політики. Тобто, всю цю державну машину, яка зараз повинна бути спрямована на одне – довести до людей: так, ми пішли по шляху реформ ціноутворення в енергетичному секторі, але знайте: той, хто бідний, той, хто не має можливості заплатити, тому, кому не вистачає, держава передбачила 24,5 мільярда гривень, ми вам компенсуємо.

Ведуча: Який дедлайн того, коли ви зрозумієте, що от можна перевіряти? І от за цей час людина на конкретно своїй посаді, на своєму місці не впоралася з покраденим на неї завданням? Ви скільки виділяєте часу для того, щоб навести лад в цьому?

Арсеній Яценюк: Я просто подивлюся про те, скільки людей звернулося за субсидією, скільки субсидій призначено. Потім відправлю гінців по окремим областям для того, щоб поговорити з людьми. Тому що якщо ти просто звіт отримуєш, там тобі все рівно не напишуть правду. Сам сяду в машину, поїду в 2-3 районних центри, так щоб ніхто не знав. Просто відчути, як там це все працює. І зразу оцінка буде об'єктивна.

Ведуча: Ви делегували одразу після свого візиту в Сполучені Штати главу НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва. Яка в нього програма максимум, яка мінімум?

Арсеній Яценюк: Він з нами поїде. Це ж у нас в Сполучених Штатах буде 13 липня перший інвестиційний форум.

Ведуча: Про це я теж хотіла запитати. І от в якому ключі, якщо дозволите, якщо Ви вже про нього згадали. 150 мінімум топ-менеджерів американських зацікавлені в українських активах, готові вкладати гроші і власне піднімати в тому числі українську економіку. Але сам процес приватизації ще так і не запущений, і велике питання, як і коли він буде запущений. І це знову-таки питання до Верховної Ради і до коаліції.

Арсеній Яценюк: А Ви бачили в Парламенті: ми тричі намагалися внести законодавство, яке не приймає рішення про приватизацію, а дає можливість Уряду, який коаліційний, прийняти рішення про те, які об'єкти можна приватизувати, а які ні. Бачили, як вони там трибуни блокували, вайдосики влаштували? Тому що не дай Бог продати "Укрспирт". Починаєш розбиратися, хто сидить на "Укрспирті", - чиста корупція. Не дай Бог продати одне, друге чи п’яте підприємство.

Тобто, фактично сьогодні відсутність бажання приватизувати державні підприємства означає тільки одне – що політичні сили далі хочуть сидіти на державних компаніях і висосувати гроші з державних компаній. Вони їх де-факто приватизували. І фактично.

Я до Сполучених Штатів Америки, Уряд прийняв рішення, те, що в наших компетенціях, ми виступаємо за приватизацію декількох енергетичних компаній, в першу чергу це Центренерго, за приватизацію декількох хімічних компаній – Одеський, Суми, за приватизацію низки об'єктів інфраструктури. Але це повинна бути чесна і прозора конкурентна приватизація.

В чому відмінність між нашими підходами і підходами ті, які були декілька років тому? Там виписували правила приватизації вже під конкретного покупця. Причому покупець, як правило, безпосередньо з України, і там їх було з два десятка прізвищ, які крутилися, хто що купував. Наш підхід сьогодні простий і зрозумілий: базовий підхід – це ціна. Приходите, хто більше заплатив, той більше отримав. Ніяких штучних обмежень.

Я до наших американських друзів звертався так, що ви якщо не можете відправити свої військові military boots, якщо не можете відправити своїх військових для захисту України, то відправте свій бізнес для захисту України. Це нічим не гірше. І ми кажемо не тільки про те, що це захист України, - це двохсторонній процес. Ви хочете допомагати реформам в Україні – ми не хочемо ходити і з протягненою рукою просити кредити. Бо потім їх треба віддавати. Ми кажемо: нам потрібні інвестиції. Чому нам потрібні інвестиції? Нам потрібно створити робочі місця в країні.

І зараз хтось може сказати, що це ризиковано, звичайно, купувати українські активи. І це правда. От подивіться. Я подивився по всім репортам іноземних банків – всі позакривали ліміти по одній простій причині: конфлікт на сході. І так і написано всюди: конфлікт на сході, конфлікт на сході, конфлікт на сході. Вони бояться ризикувати своїми грошима, зайти сюди, а потім незрозуміло, яким чином витягнути ці кошти, чи незрозуміло, чи це взагалі буде прибутковий актив.

Але є інша сторона цієї медалі. Я кажу: дивіться, так, зараз не найкращий час. Але зараз точно найбільш вигідний час інвестувати в Україну. По ціні на активи. Так, є ризик, але цей ризик компенсовується ціною. Заходьте, вкладайте гроші. Ви обов’язково заробите, не сьогодні, ви заробите через 5 років. А ми заробимо так само, тому що нам потрібні робочі місця, нам потрібні податки.

Ведуча: Це вже, я так розумію, якраз частина тієї презентації, яка буде звучати 13 липня на українсько-американській конференції. Але все-таки, чого максимум Ви від неї очікуєте? Чи стане вона успішнішою, ніж попередня конференція, подібна, яка була у нас в Україні?

Арсеній Яценюк: У нас ще не було інвестиційної.

Ведуча: Була донорська конференція з допомоги Україні. І вона теж мала свій певний рівень успіху. Чи буде цей захід, який звучить досить-таки амбітно, успішнішим?

Арсеній Яценюк: Те, що це точно перший захід такого масштабу між Україною і Сполученими Штатами, немає сумніву. Очікувати про те, що завтра вся Україна буде заповнена американськими інвесторами, - це будуть надмірні очікування. Тому залежить від того, як ми себе подамо. Це вміла готувати, а не вміла подавати. От нам треба вміти і зготувати, і подати. Тому я туди хочу повезти Голову Фонду державного майна, Голову Державної фіскальної служби, керівника НАК «Нафтогаз України», декількох керівників державних компаній, щоб просто показати про те, що в нас інші підходи, в нас інша політика, і ця політика зрозуміла для наших американських інвесторів.

Далі американці будуть точно придивлятися. Це ж приватний бізнес. Вони будуть придивлятися, вони приїдуть сюди, вони поспілкуються з тими, які вже працюють в Україні. Вони скажуть про те, які є проблеми. Але думаю, що така інвестиційна конференція, причому це перша інвестиційна конференція такого рівня, дасть можливість нам принаймні сподіватися на те, що американці почнуть сюди заходити зі своїми інвестиціями.

Ведуча: А за ними – і решта.

Арсеній Яценюк: А це ж воно завжди так.

Ведуча: Дякую.

Арсеній Яценюк: Дякую щиро.