30.11.2015

Дорогий Український народе,

це звернення присвячую Голодомору.

Досі інтуїтивно боїмося замислюватись над темою знищення мільйонів українців - наших братів і сестер. Цей факт треба зустріти з усією його жорстокою реальністю.

Наш народ вбивали свідомо і цілеспрямовано. Український народ сприймали як загрозу. Як непорозуміння. Як непотріб. Не було. Немає. Не буде. Нам знайомий цей вирок.

Спочатку знищили національний провід. Згодом спокусили, залякали, паралізували політиків. Потому їх вб’ють по черзі. Майже одного за одним.

Тоді розстріляли священиків. Серед чорної води втопили кобзарів. Чоботом НКВС розчавили кларнети, пенсне і черепи українських поетів.

І коли нація осліпла, кола нація замовкла, коли нація стала безпомічною, саме тоді відкрились жахливі ворота Голодомору.

Немає смерті страшнішої, аніж від голоду. Смерть нашого народу була масова і водночас одинока. Люди повільно згасали посеред життя. Знаючи, що життя є поруч. Благаючи порятунку. Але допомоги не прийшло. Ні від кого цієї допомоги не прийшло.

Задум, план і масштаб цього вбивства – диявольські. Та ще більш сатанинським стало те, що сталося пізніше. Вбивці просто перегорнули сторінку.

Статус «перегорнутої сторінки» тяжіє над всією нашою історією. Лише ми з вами можемо зупинити це.

З нашого народу вичавлювали не тільки життя. Вичавлювали сам спогад про те, яким був наш народ. Пам’ять дозволяє зрозуміти, хто ми. Пам'ять формує нас і творить нашу уяву. Уява створює наше майбутнє.

Ми є. Це – головна, фундаментальна, життєствердна істина. Це – могутня відповідь злу та ненависті проти України, проти українців, нашої мови і нашої культури. Це - відповідь кожному окупанту і кожному агресору.

Ми є. Під час Революції Гідності це було доведено всім – Європі, Америці, Росії.

Ми є. Нехай перегортають хоч сотні сторінок. З перегортання цих аркушів однаково прорветься, постане живий образ нашого народу, наше життя, наш рух.

Головним винуватцем Голодомору була Москва. Кремль був і залишається вбивцею.

Головним злочинцем, який спланував і вчинив акт геноциду проти Українського народу, був тоталітарний радянський комуністичний режим. Ідеологічною основою для дій радянського терору став великодержавний російський шовінізм.

Я звинувачую російський шовінізм у масштабних злочинах проти людяності.

Від агресії російського шовінізму постраждав кожен сусідній з Росією народ. По всьому периметру Російської держави не існує жодної країни, з якою Кремль підтримував би рівні і доброзичливі відносини.

Глибока, вікова хвороба російського шовінізму і зневаги до кожного сусіда, його культури, мови чи релігії сьогодні активно заохочується режимом Президента Путіна.

Фактично, шовінізм проповідується з найвищих кафедр і духовних престолів Росії. Погляньте, з якою ненавистю і злобою російський шовінізм навіть зараз продовжує заперечувати Голодомор, захищаючи й аргументуючи людожерство Сталіна та зводячи йому пам’ятники.

Російський шовінізм намагається будь-якою ціною виправдати агресію Кремля проти всіх націй - українців, кримських татар, білорусів, литовців, латвійців, естонців, казахів, народів Східної Європи та Центральної Азії.

Захищаючи Сталіна, вони прагнуть обстояти війну проти інакодумства, свободи, проти волелюбної частини самої Росії - її ліберального середовища.

Як Глава Українського Уряду я підтримую сьогоднішню ініціативу наших балтійських партнерів, які розпочали процеси стосовно притягнення до міжнародної відповідальності за комуністичні злочини.

Над комуністичним режимом і російським шовінізмом рано чи пізно, але неминуче буде здійснено правосуддя і проведено міжнародний трибунал.

Голодомор був вчинений не лише тому, що проти нас йшов ворог. Перша з передумов Голодомору – це наше невміння берегти рідну державу. Маємо закарбувати раз і назавжди, що тільки рідна Українська держава здатна захистити життя і майбутнє власного народу.

Друга передумова Голодомору – це роз’єднаність і внутрішня поміжбратня гординя, яка ослаблює націю і заважає мобілізувати сили.

Третя передумова – ми легко спокушаємося на красиві обіцянки замість важкої власної праці. Але лише праця здатна принести нам свободу і добробут.

Голодомор є наскрізною темою нашого буття і мислення. Особисто, на рівні кожного громадянина маємо прийняти те, що єдиним нашим захистом проти будь-якої загрози є власна діяльна причетність до розвитку і захисту України.

«Я – причетний до долі держави», ці слова повинен усвідомлювати кожен.

Національний масштаб пам'яті про трагедію Голодомору має змушувати нас до згуртованості та мобілізованості. Окрім нас, ніхто не порятує Україну.

Під час Голодомору ми гинули тому, що ми були українцями. Сьогодні ми здатні вижити тому, що ми є і будемо українцями. Як один сильний народ. Без внутрішніх чвар. Без пустопорожності. Без легкодухості.

Трагедія Голодомору має колосальне загальнолюдське значення. Понад 70 держав світу визнали історичний факт Голодомору. Можна сказати впевнено, що це ті країни, які шанують пам'ять про Голодомор, і вони і є справжньою коаліцією найвищих людських цінностей, демократії і гуманізму.

Будь-яке єднання держав має сенс і майбутнє, якщо воно ґрунтується на цінностях. Наша цінність – це свобода і повага до людини. Це – віра в людську гідність і добре життя для кожного.

Вірю в таку Україну. Вона народжується зараз. В сильну, стійку, впевнену Україну.

Вірю в Україну, вільну від зовнішньої загрози, вільну від страху і бідності. Вірю в Україну, яка здолає нинішні випробування.

Будьмо сильними. Будьмо мудрими. Будьмо вільними. І ми зробимо все, навіть неможливе.

Нехай Господь береже Україну, наше військо і нашу державу.