24.12.2015

Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України провів День відкритих дверей для представників громадських організацій і ЗМІ. У ньому взяли участь, окрім журналістів і громадських активістів, працівники пенітенціарної служби.

Під час заходу його учасники ознайомились зі специфікою роботи Департаменту, детальніше дізналися про процедуру розгляду клопотань про помилування, типові причини відмови в задоволенні клопотань, а також вплив різних чинників на рішення при підготовці Департаментом пропозицій для Комісії з питань помилування.

Керівник Департаменту Олександр Букалов підкреслив, що за останні роки помітно змінився криміногенний склад засуджених осіб. Відсоток в’язнів, які відбувають покарання за вбивства та завдання тяжких тілесних ушкоджень, зріс у 2013-14 роках з 23,1% до 37,9%. Тому показники кількості помилуваних осіб 2000-2008 років – щороку 800-1350 – уже недосяжні.

Про роботу Комісії розповів заступник її Голови, керівник Луганського громадського комітету захисту конституційних прав і свобод громадян Микола Козирєв. Він наголосив на великій відповідальності за рішення, які ухвалює Комісія, адже йдеться про людські долі.

Особливу увагу приділили обговоренню проблем, які існують у питаннях помилування «довічників». Для них помилування – це єдина можливість вийти на волю, хоча й через багато років. Враховуючи тяжкість скоєних ними злочинів, у багатьох шанси бути помилуваним доволі мізерні.

Нині Департамент вивчає низку законодавчих ініціатив, які стосуються сфери помилування. Зараз у Парламенті розглядаються законопроекти, спрямовані на впровадження умовно-дострокового звільнення для довічно ув’язнених. Зменшити темпи зростання їхньої кількості може ініціатива з підвищення верхньої межі покарання із 15 до 25 років. Це надасть суддям можливість застосовувати довічне ув’язнення тільки в крайніх випадках. Такі зміни законодавства щодо осіб, засуджених на тривалі терміни покарання, нададуть їм більше надії на майбутнє та стимулюватимуть до позитивних змін.

Учасники дискусії окремо зупинилися на ролі думок громадських організацій і народних депутатів при розгляді клопотань про помилування. Зокрема, було зазначено, що іноді депутати подають клопотання про помилування, зовсім не уявляючи, за які злочини відбуває покарання в’язень, долею якого вони опікуються.

Завершився захід відвідуванням архіву Департаменту та відповідями на численні запитання.